Арешт Ігоря Маркова в Італії — чорний день ГРУ ГШ РФ

Ми стоїмо на порозі розкриття системи державного тероризму Російської Федерації в Україні

З 12 серпня на вулиці Гризодубової в Москві, де розташована штаб-квартира ГРУ ГШ РФ, почалася чергова смуга безсоння. Виною всьому затримання в Сан-Ремо «молодого перспективного політика» Ігоря Маркова.

Ігор Марков був затриманий італійською поліцією на місцевому курорті за ордером українського бюро Інтерполу. Він був оголошений в розшук у грудні 2014 року.

Офіційно його притягають до відповідальності за побиття українського націоналіста в 2007 році в Одесі. Примітно, що в перший раз Марков був затриманий за цим звинуваченням ще під час Януковича в 2013 році, але тоді це було обумовлено банальним бізнес — конфліктом в Одесі з паном Арбузовим — не відбувся «младореформатора України». Буквально через три дні після втечі Януковича суд випустив Маркова на свободу. Однак жертва політичних репресій «донецьких» моментально перетворився на ката.

Іронія, звичайно, полягає ще й у тому, що переслідували проросійського політика Маркова колишні влади самі опинилися в політичному вигнанні в Москві, а Марков, будучи затятим захисником росіян, вступив в утворений Азаровим, Олійником та іншими втікачами «Комітет порятунку України».

Варто відзначити, що Микола Янович уже закликав італійську владу не видавати «борця за справедливість» Маркова «кривавому київським режиму».

«Наша людина» в Одесі

Будь-який українець, що стежить за політикою, знає, принаймні, прізвище Маркова і яку партію той представляв. Так, партія називається «Родина» (не плутати з «Батьківщиною» Ю.Тимошенко), партія — проросійська, виступає за права російськомовного населення і російської мови і т.д.

Але це — не більш ніж мішура для офіційних органів і електорату, який голосував за партію в російськомовній Одесі.

Насправді ця партія, створена як об’єднання ще в 2007 після «помаранчевої революції», і зареєстрована як політична партія в 2008 році, від початку і до кінця була створена російським ГРУ і була сплячої осередком до 2014 року, до початку «прихованої агресії» РФ проти України.

Безпосередніми кураторами партії були співробітники резидентури ГРУ РФ, що діяли під дипломатичним прикриттям російського консульства в Одесі.

Важливість конкретно одеської резидентури ГРУ і консульства була дійсно стратегічною. Вона діяла в економічно важливому регіоні України і замикалася в своїй роботі, як на Москву, так і на розташовану зовсім неподалік велику резидентуру ГРУ ГШ РФ в Придністров’ї.

В Одесі як в багатому приморському місті є доступ і до грошей у місцевому бізнесі, так і доступ до контрабандних потоках і арсеналів російської зброї в Придністров’ї.

До 2014 року партія «Родина» і сам Марков були офіційно політиками і були скоріше агентами впливу ідеї «русского мира» і зближення з РФ.

Однак після захоплення Криму і почала повзучої окупації Донбасу партія на чолі з вищим керівництвом розкрилася явочним порядком вже як осередок терористів і диверсантів.

Найближчий помічник Маркова Вадим Савенко на прізвисько «Сват», будучи депутатом одеської облради від «Батьківщини», відкрито приєднався до терористові Ігорю Безлер в Горлівці і почав воювати проти своєї армії.

Особлива мерзота полягає в тому, що Савенко був свого часу офіцером українського спецназу і розвідки, який знає в обличчя багатьох офіцерів спецназу ЗСУ і не тільки, і тепер підняв зброю проти своїх товаришів.

Савенко почав займатися підготовкою ДРГ для подальшої їх закидання в Одесу. Єдиний, хто залишився в політичній крамниці «Батьківщини» на господарстві, це Костянтин Грищенко, кадровий офіцер ще радянського ГРУ, який намагається зберегти свою легенду політика, і навіть примудрився отримати нагороду від колишнього губернатора Одеської області Ігоря Палиці.

Ігор, пали!

Незважаючи на те, що Марков поданий в міжнародний розшук за хуліганство, тобто з легкої статті, російське керівництво ГРУ дуже і дуже не хотіло б, щоб Маркова екстрадували в Україну.

І в Москві, і в Києві, і особливо в Одесі, прекрасно знають, що Марков насправді може виявитися обвинуваченим і по довічним статтями.

Саме Марков і Вадим Савенко під чітким керівництвом російського ГРУ є організаторами мережі терористичних осередків в Одесі, на совісті яких постійні вибухи і залякування населення.

Крім того, Марков також несе відповідальність і за наймасовіше вбивство в Одесі, тобто за підпал Будинку Профспілок 2 травня 2014 і загибель десятків проросійських активістів у результаті влаштованої ним і його помічниками провокації.

Відразу після трагедії Марков втік до Донецька, а Савенко — в Горлівку до Безлер, звідки почали на весь світ віщати про злочини «кривавої хунти».

Арешт Ігоря Маркова

Зараз у «Акваріумі» судорожно шукають адвокатів в Італії й інші шляхи (навіть радикальні) запобігання екстрадиції Маркова в Україні. В принципі, на думку «товаришів у Москві», у Маркова залишилося тільки два шляхи: до Москви або в нікуди, а це в ГРУ робити вміють ще з часів Союзу.

Марков, без сумніву, є головним «сервером» і архівом, в якому зібрана повністю вся інформації про дії ГРУ РФ за останні роки в Одесі. Починаючи від отримання доходів з контрабанди, впливу на політику, і закінчуючи організацією всіх терористичних нападів конкретно в Одесі, а також і в інших регіонах південного сходу України.

Невідомо, чи співав Марков відпочинку в Сан-Ремо і чи любить італійську естраду, але він безумовно стане зіркою в Києві, коли почне «співати» слідчим.

Для російського ГРУ його визнання будуть мати набагато більш серйозні наслідки, ніж полон двох офіцерів армійського спецназу ГРУ на Донбасі. Тому що саме Марков може надати найдетальнішу інформацію про політику державного тероризму РФ в Україні, тобто про організацію державними структурами Росії свідомих терористичних нападів на території України.

І це звинувачення може виявитися навіть більш тяжким, ніж знищення російськими терористичними силами «Боїнга» МН-17.