Експерт: Україна приречена фінансувати армію агресора

Україна приречена фінансувати армію агресора

Навіщо українська влада фінансує армію агресора? Влада нічого за рік не зробила, щоб позбутися енергетичної залежності. «Прес-конференція міністра енергетики та вугільної промисловості України Володимира Демчишина 10 серпня 2015 обіцяла бути цікавою і незвичною. А вийшла «як завжди».

Але це на перший погляд, — пише експерт з питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський в рубриці «Думки» на сайті «Новий Час».

— Більш докладний аналіз сказаного дає підставу говорити про зупинку реформ в енергетичній галузі. Як і на недавньому екстреному розширеному засіданні антикризового енергетичного штабу, основна увага була зосереджена на газовій і електричній галузях.

Звертають на себе увагу три речі, сказані «між рядків»:

По-перше, Україна і далі має намір імпортувати російський газ. За рік ми нічого не зробили для того, щоб хоча б почати позбуватися від газової залежності. Нічого не зробили для реалізації так званого «великого реверсу», який, за інформацією вчених і практиків у газовій сфері, може забезпечити до 30 млрд кубометрів на рік і таким чином повністю позбавити нас від залежності від російського «Газпрому».

Також ми нічого не зробили, щоб законтрактованого достатні обсяги неросійського газу. Міністр акцентував увагу на тому, що зараз зі сходу (а це Росія) є технічна можливість імпортувати 180-200 млн кубометрів газу на добу, а з заходу (через Польщу, Угорщину і Словаччину) — істотно менше, чого явно недостатньо для потреб нашої країни .

Іншими словами, враховуючи власний видобуток і те, що в ПСГ всього трохи більше 13 млрд кубометрів газу, нескладним складанням і відніманням показано, що газ цього року, як і раніше, необхідно імпортувати обов’язково з Росії, бо іншого варіанту немає.

Схожа ситуація складається і на ринку електроенергії — як тепловий, так і атомної.

З погляду міністра, потрібний для теплоенергетики антрацитовий вугілля необхідно купувати або в РФ, або на Донбасі у бойовиків (вони ж дуже незалежні від Кремля). Адже багато наших ТЕЦ і ТЕС споживають антрацитовий вугілля, а цей тип вугілля видобувається тільки на Донбасі.

В інших українських басейнах антрацитні вугілля просто немає, а на міжнародних ринках вони дуже дорогі.

При цьому і міністр, і прем’єр промовчали, чому українська держава не виділила цього року ні копійки на дообладнання наших теплових станцій для ефективного споживання неантрацітних вугілля.

Як промовчали і про те, на що витрачено 50 млн євро, виділені Польщею в квітні цього року для цих цілей.

Крім того, наші 15 блоків АЕС і далі будуть забезпечуватися випускниками російських вузів, і забезпечуватися російським ядерним паливом.

Щоправда, міністр, між іншим, заявив, що незабаром вже не дві, а п’ять річних поставок ядерного палива будуть забезпечені компанією «Вестінхаус».

У зв’язку з останнім виникає питання: міністра дезінформували, він свідомо дезінформує керівництво і громадськість, або ж автор помилився?

Адже нереально за лічені місяці адаптувати хороше паливо «Вестінгхаус» на радянських реакторах. Є світовий досвід, зокрема, досвід Чехії на Тімелінской АЕС. Там «Вестінгхауз» адаптував своє паливо більше семи років на кожному реакторі.

Тепер при можливості повної відмови від російського палива, Тімелінская АЕС використовує його як оптимальне з точки зору «фізика — ціна». Для нас це корисний досвід.

Але ще краще випадок Румунії: там експлуатуються канадські технології CANDU. Але ми і в цій галузі нічого не зробили, щоб позбутися залежності від РФ.

Влада, чому ви так чините ?! Що ви робите? Що ви творите?

По-друге, дивно спокійно було розказано про кредити від міжнародних фінансових інституцій на суму майже $ 1 млрд. При цьому побіжно згадано, що існує заборгованість українських обленерго за витрачені енергоносії.

При цьому згадано ім’я Ахметова, але не пойменовані інші власники обленерго-боржники. І ні півслова про те, що ж потрібно робити з боржниками. Невже в договорах про приватизацію це не розписано?

Можливо, доцільніше було б спочатку навести порядок з боргами (при необхідності націоналізувати обленерго), а потім рахувати, чи потрібні взагалі кредити, які потім доведеться віддавати українським громадянам через держбюджет, а не міністрам?

По-третє, дивує спокійна, навіть заспокійлива, мова міністра.

Може бути, народ і потрібно заспокоювати під час агресії. Але вже дуже неспокійна ситуація склалася в українській енергетиці, основоположною галузі з точки зору національної безпеки.

Виходить, що тільки тепер, у серпні, стало ясно, що і атомна енергетика, і теплова, і газова галузь, і обійдена увагою міністра нафтова галузь будуть обов’язково залежати від Росії, хоча про це експерти попереджали ще на початку року.

Причому про це сказано побіжно, як про щось безальтернативном.

Іншими словами, народ і весь світ привчають до того, що українська енергетика приречена на залежність від РФ.

Тобто наша країна тепер приречена фінансувати армію агресора, а це мільярди доларів. Так і хочеться закричати: «Що ви робите, влада, чим ризикуєте?»